Поради практичного психолога батькам

Вправа для розслаблення та глибокого дихання.

Вправа «Лимони»

Вправа для зняття м’язового напруження.

Вправа «Лінивий кіт»

Вправа «Рахунок»

Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу.

Виховання толерантності сьогодні є однією з найважливіших проблем. Останнім часом часто виникають дискусії про толерантний світ, так званий світ без насильства і жорстокості, у якому головною цінністю є єдина у своєму роді і недоторкана людська особистість.

Що таке толерантність?

          У різних мовах поняття толерантності трактується по-різному:
• в англійській мові — це здатність і готовність без протесту сприймати особистість або річ;
• китайською толерантність означає допускати, дозволяти і проявляти великодушність до інших;
• в арабській мові — це прощення, поблажливість, м’якість, співчуття, терпіння, прихильність до інших;
• у французькій мові толерантність — це повага до свободи іншого, його способу мислення, поведінки, політичних і релігійних поглядів;
• у перській толерантність трактується як терпіння, терпимість, витривалість.

Формування цієї найважливішої якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім’ї та освітніх установ, триває протягом усього життя з розвитком освіти. Гра є провідним видом діяльності дитини дошкільного віку. Вона надає можливість такій орієнтації у світі, яку жодна інша діяльність не дасть. Предметом ігрової діяльності є доросла людина, як носій певних громадських функцій, вступає у відносини з іншими людьми, використовує у своїй предметно-практичній діяльності певні правила. Тому вкрай важливо використовувати гру при вихованні толерантності у дошкільному віці. Ігрова діяльність й ставлення дитини до оточуючих – поняття тісно пов’язані один з одним.

          Найефективнішими у процесі виховання толерантності є такі форми і види діяльності як:

• музичні заняття та розваги;
• самостійна ігрова діяльність;
• розв’язування проблемних ситуацій під час організованої діяльності з вихователем;
• ігри та розвивальні заняття з психологом.

          Ігри та ігрові вправи, спрямовані на:

– розвиток умінь невербального спілкування: «Вгадай-ка», «Улюблений казковий герой»;

– розвиток почуття близькості з іншими дітьми: «Ласкаве ім’я», «Компліменти»;

– розвиток умінь, спрямованих на розпізнавання почуттів інших людей: «Море хвилюється»:

– гармонізацію усвідомлення свого імені, прізвища: «Як можна нас назвати по-різному», «Вгадай, хто це?»;

– розвиток уміння дотримувати дистанцію в спілкуванні: «Стоять і сидять»;

– розвиток вміння розуміти настрій оточуючих: «Що можна зробити для друга»;

– регулювання своєї поведінки: «Витриманий осіб»;

– прояв почуття милосердя, співчуття до інших людей: «Сонечко милосердя», «Добрий лісник»,

           Обговорення і програвання ситуацій (проблемних ситуацій), спрямованих на практичне застосування навичок культурної поведінки у грі, на заняттях, в громадських місцях, уміння висловлювати співпереживання і співчуття дорослим і одноліткам.

           Етюди і вправи спрямовані на:

– на виховання гуманних та доброзичливих взаємин між дітьми: «Подарунок»;

– виховання поваги до людей різних національностей і рас: «Спиною один до одного», «Хоровод дружби».

          Використання художнього слова: віршів, дражнилок, прислів’їв і приказок, оповідань зарубіжних авторів і казок народів світу.

          Використання наочних посібників: сюжетних картин, фотографій, ілюстрацій до казок, малюнків, схем і карт.

           Продуктивний вид діяльності – малювання на теми: «Автопортрет», «Я і мій настрій», «Моє ім’я», «Квітка милосердя», «Діти планети Земля».

Допоміжний прийом – слухання музики, дитячих пісень, національної музики різних народів.

В дитячому садку поняття толерантність не дається, частіше зустрічаються такі поняття як дружба, співчуття, любов, розуміння і мир.Эти поняття є компонентом толерантності.
У своїй роботі для поліпшення внутрішньогрупових відносин і згуртування дитячого колективу в групі однолітків можна використовувати ігри, які навчають дітей керувати своєю поведінкою і розуміти стан інших людей.
“Ранок радісних зустрічей”, коли вся група збирається разом і вітає один друга.Приветствие сприяє взаєморозумінню,взаємної поваги,задає спокійний і доброзичливий тон.
Кожен день у нас різні варіанти вітань.
Можна вітати один одного, передаючи який – небудь предмет(іграшку, прапорець,квітка і ін.)

       Ігри з сердечками

1. Гра “Привітання

Передаємо сердечко по колу з того, хто сидить праворуч від мене з такими словами:”Я радий(рада) тебе бачити, а разом з цими словами віддавати частинку свого тепла, доброти і любові”
Можна вітати один одного на іншій мові(сьогодні моя вихованка запропонувала вітатися на в’єтнамською мовою,вона їздила на відпочинок у В’єтнам “Хін Чао-здрастуйте”)
Можна вітати один одного сидячи по – турецьки на килимі.
Можна вітати один одного,зачіпляючи мізинцями.

2. Привітання “Сонечко”

У центрі килима розташований коло(сонечко), у кожної дитини свій лучик.И діти по черзі вітаються один з одним,спрямовуючи свої промінчики в ту сторону. кого вони вітають.”Здрастуй, Саша, як добре, що ти прийшов в дитячий сад, я бажаю тобі…”
Потім я звертаю увагу дітей на сонечко, яке у нас вийшло і ми вітаємо його і всіх оточуючих.
Здрастуй,сонце золоте-руки вперед
Здрастуй, небо блакитне – руки вгору
Здрастуй,вільний вітерець – махи руками
Здрастуй, маленький дубок – присідають
Я живу в рідному краю,
Всіх я вас вітаю – руки вперед з нахилом

3. Гра “Чарівний клубочок”

Кажу дітям, що це клубочок не простий, він волшебный.Внутри клубочка – чарівні слова. Давайте його размотаем…Діти передають клубочок(всі тримаються за ниточку) і називають один одного ласкавими словами(Настуся, Оленька тощо)Або інший варіант згадуємо ввічливі слова і розмотує клубок(спасибі, будь ласка тощо)
Кожен місяць вчу з дітьми різноманітні мирилки:
Щоб сонце всміхалось,
Нас з тобою намагався зігріти.
Потрібно просто стати добрішим.
і миритися нам скоріше.

    Діти за своєю природою активні. Завдання дорослих - розвивати цю активність, спрямовувати її в потрібне русло, а не глушити настирливою опікою. Кому з нас не знайоме прагнення дитини до самостійності? «Я сам», - говорить малюк щоразу, коли дорослі починають натягувати на нього сорочку, панчішки, годувати його.

     Дорослі поспішають прийти на допомогу дитині, все зробити за неї самі. Здається, що дитина не може виконати це самостійно: не встигне, сплутає, впаде, а дорослий зробить все швидше і краще. Дитину позбавляють самостійності, підривають у неї віру у свої сили, привчають сподіватися на інших. Та й собі дорослі не полегшують роботи, якщо врахувати, скільки часу вони витрачають на обслуговування дитини. Корисніше згаяти час на те, щоб навчити дитину необхідних навичок, роблячи це наполегливо, терпляче.

Звичайно, малюк не одразу набуває необхідних навичок, спочатку йому потрібна допомога дорослих. Перш за все треба створити в сім’ї необхідні умови: пристосувати до зростання дитини вішак для одягу, виділити індивідуальну полицю для зберігання предметів туалету (носових хустинок, шкарпеток), постійне і зручне місце для рушника і так далі.

      Без створення цих умов дитині важко ставати самостійною. Наприклад, ви вимагаєте, щоб малюк сам умивався, але кран або умивальник розташований високо від підлоги і йому важко дотягнутися до них. Проте він прагне зробити це сам - підводиться на носочки, щосили тягне ручку, а вода ллється в рукави сорочки, а на підлогу. У результаті - марно витрачені сили і незадоволення дорослих.

      Але для виховання самостійності у дитини потрібні не лише умови. Необхідно також правильно керувати діями малечі. Перш ніж вимагати від дитини самостійності в самообслуговуванні, її вчать дій, необхідних під час одягання, умивання, споживання їжі. Навчаючи дітей тих або інших дій, наочно демонструють спосіб їх виконання. Показ бажано проводити в повільному темпі. Якщо дитина не може одразу повторити, потрібно їй допомогти.

      Навчаючи дітей, враховуйте їхній досвід. Не можна, наприклад, починати вчити дитину користуватися виделкою, якщо вона ще не навчилася правильно їсти ложкою. Дуже важлива послідовність у навчанні. Так діти швидше навчаються роздягатись, ніж одягатись.

      Також необхідно навчити дитину доводити справу до кінця, виконувати роботу якісно. Наприклад, слід навчити не тільки знімати одяг в певній послідовності, але й вивертати кожну річ на лицьову сторону, акуратно складати, вішати її.

    Виховуючи самостійність, намагайтеся менше використовувати зауважень, повчання, осуд. Більше спирайтеся на заохочення й похвалу. Позитивне оцінювання дорослими дій малюка породжує у дитини інтерес, прагнення поліпшити свій результат, дає їй можливість побачити, чого вона справді навчилася, а чого їй ще потрібно навчитися.

    У дошкільному віці діти все повторюють за дорослими. Усе, що вони бачать - хороше і погане, - позначається на їхній поведінці. Тому, бажаючи виховати у дітей самостійність, акуратність, батько і мати мають бути прикладом для наслідування.

Корисні поради для батьків.

• Не поспішайте задовольнити бажання дитини.
• Не намагайтеся виконувати за дитину будь-яку справу.
• Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.
• Не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба).
• Навчіться слухати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчувати за неї фразу, не перебивайте, не підганяйте.
• Не нав’язуйте малюкові своєї думки або волі: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте, буде краще.
• Спонукайте дитину пізнавати навколишнє середовище.
• Створіть навколо малюка безпечні умови для його перебування і пізнання (закрийте розетки, заховайте сірники, приберіть скло).

Виховання толерантності сьогодні є однією з найважливіших проблем. Останнім часом часто виникають дискусії про толерантний світ, так званий світ без насильства і жорстокості, у якому головною цінністю є єдина у своєму роді і недоторкана людська особистість.

Що таке толерантність?

          У різних мовах поняття толерантності трактується по-різному:
• в англійській мові — це здатність і готовність без протесту сприймати особистість або річ;
• китайською толерантність означає допускати, дозволяти і проявляти великодушність до інших;
• в арабській мові — це прощення, поблажливість, м’якість, співчуття, терпіння, прихильність до інших;
• у французькій мові толерантність — це повага до свободи іншого, його способу мислення, поведінки, політичних і релігійних поглядів;
• у перській толерантність трактується як терпіння, терпимість, витривалість.

Формування цієї найважливішої якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім’ї та освітніх установ, триває протягом усього життя з розвитком освіти. Гра є провідним видом діяльності дитини дошкільного віку. Вона надає можливість такій орієнтації у світі, яку жодна інша діяльність не дасть. Предметом ігрової діяльності є доросла людина, як носій певних громадських функцій, вступає у відносини з іншими людьми, використовує у своїй предметно-практичній діяльності певні правила. Тому вкрай важливо використовувати гру при вихованні толерантності у дошкільному віці. Ігрова діяльність й ставлення дитини до оточуючих – поняття тісно пов’язані один з одним.

          Найефективнішими у процесі виховання толерантності є такі форми і види діяльності як:

• музичні заняття та розваги;
• самостійна ігрова діяльність;
• розв’язування проблемних ситуацій під час організованої діяльності з вихователем;
• ігри та розвивальні заняття з психологом.

          Ігри та ігрові вправи, спрямовані на:

– розвиток умінь невербального спілкування: «Вгадай-ка», «Улюблений казковий герой»;

– розвиток почуття близькості з іншими дітьми: «Ласкаве ім’я», «Компліменти»;

– розвиток умінь, спрямованих на розпізнавання почуттів інших людей: «Море хвилюється»:

– гармонізацію усвідомлення свого імені, прізвища: «Як можна нас назвати по-різному», «Вгадай, хто це?»;

– розвиток уміння дотримувати дистанцію в спілкуванні: «Стоять і сидять»;

– розвиток вміння розуміти настрій оточуючих: «Що можна зробити для друга»;

– регулювання своєї поведінки: «Витриманий осіб»;

– прояв почуття милосердя, співчуття до інших людей: «Сонечко милосердя», «Добрий лісник»,

           Обговорення і програвання ситуацій (проблемних ситуацій), спрямованих на практичне застосування навичок культурної поведінки у грі, на заняттях, в громадських місцях, уміння висловлювати співпереживання і співчуття дорослим і одноліткам.

           Етюди і вправи спрямовані на:

– на виховання гуманних та доброзичливих взаємин між дітьми: «Подарунок»;

– виховання поваги до людей різних національностей і рас: «Спиною один до одного», «Хоровод дружби».

          Використання художнього слова: віршів, дражнилок, прислів’їв і приказок, оповідань зарубіжних авторів і казок народів світу.

          Використання наочних посібників: сюжетних картин, фотографій, ілюстрацій до казок, малюнків, схем і карт.

           Продуктивний вид діяльності – малювання на теми: «Автопортрет», «Я і мій настрій», «Моє ім’я», «Квітка милосердя», «Діти планети Земля».

Допоміжний прийом – слухання музики, дитячих пісень, національної музики різних народів.

В дитячому садку поняття толерантність не дається, частіше зустрічаються такі поняття як дружба, співчуття, любов, розуміння і мир.Эти поняття є компонентом толерантності.
У своїй роботі для поліпшення внутрішньогрупових відносин і згуртування дитячого колективу в групі однолітків можна використовувати ігри, які навчають дітей керувати своєю поведінкою і розуміти стан інших людей.
“Ранок радісних зустрічей”, коли вся група збирається разом і вітає один друга.Приветствие сприяє взаєморозумінню,взаємної поваги,задає спокійний і доброзичливий тон.
Кожен день у нас різні варіанти вітань.
Можна вітати один одного, передаючи який – небудь предмет(іграшку, прапорець,квітка і ін.)

       Ігри з сердечками

1. Гра “Привітання

Передаємо сердечко по колу з того, хто сидить праворуч від мене з такими словами:”Я радий(рада) тебе бачити, а разом з цими словами віддавати частинку свого тепла, доброти і любові”
Можна вітати один одного на іншій мові(сьогодні моя вихованка запропонувала вітатися на в’єтнамською мовою,вона їздила на відпочинок у В’єтнам “Хін Чао-здрастуйте”)
Можна вітати один одного сидячи по – турецьки на килимі.
Можна вітати один одного,зачіпляючи мізинцями.

2. Привітання “Сонечко”

У центрі килима розташований коло(сонечко), у кожної дитини свій лучик.И діти по черзі вітаються один з одним,спрямовуючи свої промінчики в ту сторону. кого вони вітають.”Здрастуй, Саша, як добре, що ти прийшов в дитячий сад, я бажаю тобі…”
Потім я звертаю увагу дітей на сонечко, яке у нас вийшло і ми вітаємо його і всіх оточуючих.
Здрастуй,сонце золоте-руки вперед
Здрастуй, небо блакитне – руки вгору
Здрастуй,вільний вітерець – махи руками
Здрастуй, маленький дубок – присідають
Я живу в рідному краю,
Всіх я вас вітаю – руки вперед з нахилом

3. Гра “Чарівний клубочок”

Кажу дітям, що це клубочок не простий, він волшебный.Внутри клубочка – чарівні слова. Давайте його размотаем…Діти передають клубочок(всі тримаються за ниточку) і називають один одного ласкавими словами(Настуся, Оленька тощо)Або інший варіант згадуємо ввічливі слова і розмотує клубок(спасибі, будь ласка тощо)
Кожен місяць вчу з дітьми різноманітні мирилки:
Щоб сонце всміхалось,
Нас з тобою намагався зігріти.
Потрібно просто стати добрішим.
і миритися нам скоріше.