Безпека у цифровому середовищі

Ми живемо в епоху інформаційних технологій, які увійшли у життя кожного з нас. Кожний шостий житель Землі регулярно працює у Всесвітній мережі, а в розвинутих країнах її колапс може призвести до колапсу цивілізації. Сьогодні електронною павутиною користується кожен п’ятий українець. Розвиток сучасної глобальної мережі Інтернет дав поштовх у розвитку різного виду страхів для дітей та їхніх батьків. Дорослі, не завжди маючи досвід спілкування в мережі, щонайменше, стривожені доступом своїх чад до цієї «темної та страшної мережі». Ніхто не заперечуватиме, що тепер Інтернет відіграє важливу роль у житті людей. Просто вражає, скільки часу у нас забирає Інтернет.

Сьогодні Інтернетом користується понад чверть населення земної кулі – 1,9млрд. людей. Середній рівень Інтернет-проникнення у світі наближається до 30%, а в розвинених європейських країнах цей показник досягає 70%. В Україні ця цифра становить 10-12 млн. осіб – близько чверті населення країни. При цьому діти потрапили в Мережу значно раніше за дорослих. На тлі стабільно високого рівня користування Інтернетом серед дітей віку 11-14 і 15-17 років, також зростає число дітей молодшого віку (6-10 років). У зв’язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки?

Виконання наступних пунктів допоможе захистити вашу дитину під час перебування її в мережі:

1. Разом з дітьми розробіть правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких вони збираються заходити.
2. Знайдіть час для відвідування сайтів разом з дітьми та заохочуйте їх ділитися з вами знаннями, отриманими в Інтернеті.
3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагає реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.
4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації. Наприклад, місце навчання або улюблені місця для прогулянки.
5. Навчайте дітей не розміщувати свої чи сімейні фотографії.
6. Поясніть, що давати свої паролі не можна нікому, крім батьків, навіть найближчим друзям.
7. Поясніть, що не потрібно відповідати на невиховані й грубі листи. Якщо отримали такі листи, то потрібно сповістити про це батьків чи вчителів.
8. Скажіть дітям, що їм не слід зустрічатися з людьми, яких вони знають тільки з Інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають. Якщо ж це необхідно, то спочатку треба спитати дозволу батьків. Зустріч у громадському місці та й у присутності батьків.
9. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в Інтернеті, – правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.
10. Навчіть дітей поважати інших в Інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила етикету діють скрізь – навіть у віртуальному світі.
11. Наполягайте, щоб діти не завантажували музику, комп’ютерні ігри та інші програми без вашого дозволу.
12. Поясніть, наскільки небезпечно для комп’ютера переходити на посилання, адреси яких вам невідомі.
13. Контролюйте діяльність дітей в Інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з’ясувати, які сайти відвідує дитина і що вона на них робить.

Публікації про шкідливий вплив на здо­ров’я дітей комп’ютерної техніки ще можна зустріти в засобах масової інформації, але мало хто порушує питання негативного впливу на не сформовану дитячу психіку відео – та фотоматеріалів сумнівного харак­теру, якими переповнений Інтернет. Ні для кого не секрет, що там безкоштовно можна знайти інформацію будь-якого змісту, на­віть інструкцію з виготовлення вибухівки. Сумна статистика криміналістів свід­чить, що зростання агресивної поведінки молоді безпосередньо пов’язана із система­тичним переглядом сайтів в мережі Інтер­нет, які демонструють злочинні, агресивні дії (про вбивства, побиття та знущання над людьми в найдрібніших деталях). Самостій­ний перегляд матеріалу такого змісту міцно осідає в психіці молодої людини і які вис­новки вона зробить після перегляду – ніхто не знає.Серед молоді стало дуже популярним та­ке заняття, як знімати на мобільний телефон побиття та знущання, які відбуваються в школі, у дворі, та викладати їх в Інтернеті.Якщо в реальному житті підліткові важ­ко знайти однодумців щодо якогось «не­зручного» питання, то в мережі охочих обго­ворити будь-які незручності можна знайти швидко і багато.

Якщо телевізійні фільми з насиллям, мультфільми з монстрами та усілякими жахами (якими, на жаль, також переповнений ефір телебачення) перегляда­ються усіма членами родини і хоч якось об­говорюються, засуджуються, то блукання Інтернетом відбуваються усамітнено і таєм­ничо, без будь-якого стороннього втручання на правильність розуміння та тлумачення змісту переглянутого. Тут підліток сам фор­мує свої уподобання щодо будь-яких проявів людської поведінки. А потім ми бідка­ємося, звідки ж з’являються збоченці, діто­вбивці, маніяки та інші соціальне небез­печні особистості нашого суспільства.Користуючись послугами Інтернету не забувайте і про заходи безпеки у спілку­ванні з людиною, яку ви не бачите, та нав­чайте цим правилам і своїх дітей.

Адже віртуальні шахраї дуже гарні психологи: представляючись одним з ваших давніх знайомих, вони дізнаються від вас конфі­денційну інформацію, як, наприклад, коли у вас вдома нікого немає, з ким ви прожи­ваєте, ваш майновий стан іт. д.Квартирні крадіжки, вчинені за наводками, отрима­ними шляхом спілкування шахрая з постраждалим через мережу, на жаль, вже не рідкість.

Тож, шановні батьки, якщо ваші діти ко­ристуються послугами Інтернету, то не забу­вайте стежити за змістом матеріалів, які пе­реглядає ваше чадо, а краще користуйтеся системою «Батьківського контролю» або просто введіть пароль, щоб діти не могли са­мостійно підключатися до мережі. Спілкуй­теся частіше з дітьми, щоб вони не відчува­ли себе самотніми, станьте для них найкра­щими друзями, з якими можна говорити на будь-які теми та вирішувати будь-які пи­тання. Будьте пильними до будь-яких змін у поведінці та уподобань вашої дитини у зв’язку із появою в домі Інтернету.

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.

Чат-бот уTelegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ «STOP SEXTING»

Сексуальне насилля онлайн – один звикликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг– це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.

Кібергрумінг— це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.

Сексторшен– налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.