Новини12 квіт. 2023 День Космонавтики  10 квіт. 2023 Місячник безпеки життєдіяльності  14 бер. 2023 ОФЛАЙН НАВЧАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШИХ ГРУП  Всі новини |
Сторінка практичного психолога ТЕХНІКИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ У ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ Перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища, друзів, іграшок – ці та інші чинники можуть спричиняти тривогу та стрес у дітей. Ви можете допомогти дитині зняти напруження за допомогою простих вправ. Вправа «Релаксація на контрасті» Щоб ефективно зняти м’язове напруження, спочатку треба його посилити. Якщо обстановка навколо напружена й випочуваєте, що втрачаєте самовладання, цей комплекс можна виконати прямо на місці, за столом, практично непомітно для навколишніх. Так сильно, як можете, напружте пальці ніг. Потім розслабте їх. Напружте й розслабте ступні ніг. Напружте й розслабте гомілки. Напружте й розслабте коліна. Напружте й розслабте стегна. Напружте й розслабте сідничні м’язи. Напружте й розслабте живіт. Розслабте спину й плечі. Розслабте кисті рук. Розслабте передпліччя. Розслабте шию. Розслабте лицьові м’язи. Посидьте спокійно кілька хвилин, насолоджуючись повним спокоєм. Коли вам здасться, що повільно пливете, ви повністю розслабилися. Вправа «Піджак на вішалці» Зняти напруження в м’язах можна не лише, лежачи або сидячи, а й стоячи чи навіть ідучи. Для цього достатньо уявити себе «без кісток», зробленим ніби з гуми, або уявити своє тіло піджаком, що висить на вішалці. Порухайте тілом, яке, наче вільно висить на хребті. Відчуйте, як вільно гойдаються руки, плечі, тазовий пояс, коли ви рухаєте хребтом. Коли людина хвилюється, її дихання прискорюється і стає поверхневим. Щоб не допустити надмірної емоційної реакції під час стресових ситуацій, потрібно стежити за тим, щоб дихання залишилося глибоким і повільним. Вправа «Ритмічне дихання» Помітивши, що дитина починає хвилюватися, напружуватися, обурюватися, починайте дихати разом з дитиною за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим: видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо. Вправа «Квітка та свічка». Вправа для розслаблення та глибокого дихання. Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій — запалена свічка. Повільно зробіть вдих через ніс й уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку. Повторіть кілька разів. Вправа «Лимони» Вправа для зняття м’язового напруження. Уявіть, що у вас у руці лимон. Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному в кожну руку. Сильно здавіть лимони, щоби вичавити сік – вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте! Киньте лимони на підлогу та розслабте руки. Потім повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду. Після останнього натискання та кидка струсіть руки, щоби розслабитися. Вправа «Лінивий кіт» Вправа для зняття м’язового напруження. Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного довгого сну. Широко позіхніть. Помурчіть, як кіт: «мяу-мяу». Тепер витягніть руки, ноги та спину – і потягніться повільно, як кіт. Розслабтеся. Вправа «Рахунок» Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу. Почніть рахувати від 10 до 1, на кожному рахунку роблячи вдих і повільний видих. (Видих має бути помітно довше вдиху.) Заплющіть очі. Знову порахуйте від 10 до 1, затримуючи подих на кожному рахунку. Повільно видихайте, уявляючи, як з кожним видихом зменшується й нарешті зникає напруження. Не розплющуючи очі, рахуйте від 10 до 1. Цього разу уявіть, що видихуване вами повітря пофарбоване в теплі пастельні тони. З кожним видихом кольоровий туман стає густішим, перетворюється на хмари. Пливіть ласкавими хмарами доти, поки очі не розплющаться самі. Щоб знайти потрібний ритм рахунку, дихайте повільно й спокійно, відгороджуючись від усіляких хвилювань за допомогою уяви. Цей метод дуже добре послаблює стрес. Через тиждень почніть рахувати від 20 до 1, ще через тиждень — від 30, і так до 50. В основу наступних методів психологічної саморегуляції покладено роботу з образами уяви для регуляції емоційного стану людини. Адже свідомо створені образи впливають на організм людини майже так само, як і реальний досвід. Вправа «Стирання інформації» Розслабтеся. Заплющте очі. Уявіть, що перед вами лежить чистий аркуш паперу, олівці, гумка. Подумки намалюйте на аркуші негативну ситуацію, яку б вам хотілося забути. Цеможе бути реальна картинка, образна ситуація. Подумки візьміть гумку й послідовно «витирайте» з аркуша цю негативну інформацію, доки не зникне ця картинка. Знову заплющте очі й уявіть собі той самий аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, знову візьміть гумку й «витирайте» її до повного зникнення. Вправа «Настрій» Кілька хвилин тому ви почули погану новину чи закінчилася неприємна розмова… Як зняти неприємний осад? Візьміть фломастери. Розслаблено, лівою рукою намалюйте абстрактний малюнок: кольорові нитки, лінії-сюжети, фігури. Важливо при цьому повністю зануритись у свої переживання, вибрати колір і провести лінії так, як вам хотілося б, щоб вони цілком збігалися з вашим настроєм. Намагайтеся уявити собі, що ви переносите свій сумний настрій на папір. Закінчили малюнок? А тепер перегорніть аркуш і на звороті напишіть 5—7 слів, які відображають ваш настрій, ваші почуття. Довго не думайте і не намагайтеся бути ввічливими: необхідно, щоб слова виникали спонтанно, без спеціального контролю. Після цього ще раз продивіться ваш малюнок, ніби заново переживаючи свій настрій, перечитайте слова, і з задоволенням, емоційно, розірвіть аркуш, викиньте його в кошик. Ви помітили? Всього 5 хв, а ваш зіпсований настрій уже зник, він перейшов у малюнок і був знищений. Не буває прийомів, які були б ефективними абсолютно для всіх. Комусь легше нормалізувати свій психологічний стан шляхом розслаблення м’язів, декому – шляхом рухової активності. Хтось ліпше використовує можливості уяви, а хтось – абстрактно-логічного мислення. Тому спробувавши методи психологічної саморегуляції, потрібно обрати для себе найефективніший. Як результат зменшується тривалість негативного впливу стресогенної ситуації, знижується рівень негативного впливу стресу на організм людини.
Використання мандали у відпрацюванні психотравмуючих ситуацій Мандала (Mandala) – в перекладі з санскриту «коло». Разом з тим в складній геометричній композиції мандали можна зустріти найрізноманітніші елементи: квадрати, трикутники, овали і ін. У різних народів, в самих різних культурах мандала має особливий сакральний сенс: часто її вважають символічним відображенням духовного, космічної або психічної гармонії. Основні правила роботи практичного психолога з дитиною при використанні мандали: 1. Психолог показує дитині весь набір мандал. 2. Вибір мандали дитина здійснює самостійно. В разі коли дитина задає додаткові питання, психолог просто повторює інструкцію. 3. На одному занятті можна працювати тільки з однією мандалою. 4. Допускається використання музичного супроводу. 5. Матеріали для роботи (олівці, фломастери, фарби, пастель) дитина вибирає самостійно. 6. Процес розфарбовування обмежений за часом: для дітей – за ступенем пересичення роботою. 7. Психолог фіксує стан напруги/розслаблення, пов’язане з процесом роботи. 8. Після розфарбування дитина розповідає про свої почуття, переживання. Якщо вона самостійно не може почати розповідь, допускаються запитання з боку психолога. 9. Потім проводиться бесіда психолога з дитиною про процес роботи: - психолог запитує про почуття та переживання дитини з приводу роботи над малюнком і її відношення до результату; - дитина повинна дати назву своєму малюнку; - психолог з’ясовує асоціації дитини на кожен колір мандали і значення, яке надає дитина символам в малюнку мандали. Час роботи з одною мандалою 20-60 хвилин. Якщо дитина втомилася, їй можна дати можливість продовжити працювати з малюнком в наступний раз. Кількість зустрічей визначається психологом в залежності від потреб дитини. Інструкція по створенню мандали: Візьміть аркуш розміром 30 на 45 см і тарілку 27 см в діаметрі і обведіть її простим олівцем. Відкладіть олівець. Візьміть кольоровий олівець (фарбу) і намалюйте що-небудь в центрі кола, вибравши той колір, який найбільшою мірою приємний вам в даний момент. Сфокусуйте увагу на намальованій вами формі і подумайте, яку наступну дію вона вам підказує. Важливо отримати від цієї роботи задоволення. Зовнішні кордони кола не повинні бути для вас неподоланною перешкодою. Якщо ви хочете вийти за їх межі, ви можете це зробити – це ваше коло. Коли ви закінчите малювати, підпишіть малюнок і поставте дату, а також вкажіть, де знаходиться верхня частина зображення. Потім проводиться бесіда психолога з дитиною про процес роботи: - психолог запитує про почуття та переживання дитини з приводу роботи над мандалою і її відношення до результату; - дитина повинна дати назву своєму малюнку; - психолог з’ясовує асоціації дитини на кожен колір мандали і значення, яке надає дитина символам в малюнку мандали. 9 заповідей для батьків: Якщо дитину критикують, вона вчиться ненавидіти Якщо дитина живе у ворожому оточені, вона вчиться агресивності. Якщо дитину висміюють, вона замикаєтьсяЯ кщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини. Якщо дитину розуміють, вона вчиться розуміти інших. Якщо дитину постійно хвалять, вона вчиться бути вдячною. Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе. Якщо дитину оточують чесні люди, вона вчиться бути справедливою. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей. КОНСУЛЬТАЦІЯ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ДОШКІЛЬНИКІВ Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. Це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи там самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично. Розкажіть дитині, що таке дитячий садочок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий садок. Наприклад: «Дитячий садок - це такий великий будинок з гарним іграшками, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: Там багато інших дітлахів, які все роблять разом - їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою тітонька-вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому садку дуже багато іграшок, там чудовий дитячий майданчик, можна грати з іншими дітьми у різні ігри і т.д. ». Інший варіант: «У дитячому садочку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок - тому, що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому садочку, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити у дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило - восени я почну тебе туди водити». Формуємо позитивний настрій. Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило - восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, говоріть, що пишаєтеся своєю дитиною - адже його прийняли в дитячий садок. І через деякий час ваша дитина буде сама з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро віна піде в дитячий садочок. Детально розкажіть дитині про режим дитячого садочка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь - тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садочок. Запитуйте у малюка, запам'ятав він, що він буде робити в садку після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятав послідовність дій. У дитячому садочку малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь «обіцяно», - він відчуває себе впевненіше. Чесно говоримо про можливі труднощі Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садочку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися за допомогою, і як він це зробить. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:« Я хочу пити », і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователя ». Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: «Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати». Вчимося спілкуватися з іншими дітьми. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям. Вибираємо улюблену іграшку. Нехай малюк сам вибере собі в компаньйона улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий садок - адже разом набагато веселіше! Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною. Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого садочку. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти - а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одина, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки. Вибираємо ритуал прощання. Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги - так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садочок. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка. Пам'ятайте, що на звикання малюка до дитячого садоку може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім'ї буде можливість «підлаштуватися» під особливості адаптації малюка. Чи не вагаємося! Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадкового виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий садок є єдиною альтернативою. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями. Дитина звикне до дитячого садочку тим швидше, чим з більшою кількістю дітей і дорослих він зможе побудувати відносини. Допоможіть йому в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його в дома про нових друзів. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку. Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Тим не менш, прояснювати ситуацію, що вас турбує, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов'язаних з дитячим садоком У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садочку і його співробітників. Увага - ніколи не лякайте дитину дитячим садоком! Забезпечуємо підтримку малюкові. У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Найчастіше обіймайте його і цілуйте. Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому садочку членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.Ваша дитина відмовляється їсти в дитячому садку? Ситуація нерідка, особливо в перші місяці відвідування дитячого закладу. І ситуація досить неприємна, іноді навіть небезпечна для дитини. Відмова від харчування - один з поширених симптомів того, що дитина адаптується до умов дитячого садка. Іноді батьки полегшено зітхають: ніби дитина йде в сад з радістю, нікого не ображає, вихователя слухає, хіба що їсть погано... Швидше за все, у дитини все-таки стрес. Тому, проблему, в першу чергу, слід вирішувати в комплексі, не обмежуючись одним харчуванням. Мова йде і про поступове звикання, і про можливості для дитини після дитячого саду виплеснути накопичену напругу і так далі. Крім того, як відомо, процес адаптації до дитячого садка краще починати задовго до реального першого дня в цій установі. Перехід на новий режим має бути поступовим, акцент варто робити, в тому числі, і на режим харчування.Це і бесіди, ігри в дитячий садок. Наприклад, пограйте в "їдальню" (особливо якщо ваша дитина мало їсть або вибаглива в їді).Розкажіть про працю кухарів: дітки їх не бачать, але кухарі, як і вихователі, дуже стараються, щоб кожному з малюків було комфортно, як удома. Пограйте в "зайчика, який не їв в дитячому садку". Розкажіть в доступній формі, як діти на заняттях витрачають багато енергії, а організм просить повернути її і поїсти, інакше він просто може захворіти. У ці ж ігри можна продовжувати грати в перші місяці перебування в дитячому садку. Згадайте - вдома, якщо дитина відмовляється від однієї страви, ви швиденько готуєте іншу? Побалувати улюблене чадо хочеться, але нехай це буде тільки іноді. У дитячому садку вибору не буде, для дитини така ситуація не повинна бути несподіваною. Але іноді дитина не любить певну страву - що робити в такому випадку? Домовтесь з малюком про наступне: не хочеш їсти, з'їдаєш стільки ложок, скільки тобі років (чомусь ця магічна цифра для багатьох дітей). Якщо виявиться смачно, які доїдають далі. Часто дитини відштовхує вигляд нової страви, адже діти - ті ще консерватори, але після трьох-чотирьох "обов'язкових ложок" багато хто з них входять в смак. Знову ж таки, якщо ви знаєте, що ваша дитина насторожено відноситься до нової їжі, включайте страви, які дають в садочку в своє домашнє меню. І, в цілому, харчуйтеся різноманітно, привчайте не боятися нових страв, а з цікавістю їх пробувати. Не забувайте про змагальність. Вихователі зможуть влаштувати "день чистих тарілок" в дитсадку, а ви зафіксуйте увагу дитини на змаганні із самим собою ("Сьогодні ти з'їв три ложки супу, а завтра більше чотирьох не з'їси? Або п'ять зможеш?"). Корисно також сходити до хорошого дитячого лікаря і переконатися, що порушення апетиту не пов'язані з якимись захворюваннями. Перевірте і такі дрібниці, як уміння вашої дитини їсти тими столовими приладами, що пропонують в дитсадку. Обов'язково привертайте до вирішення проблеми і вихователів, разом ви обов'язково зможете знайти підхід до Вашого "голодуючого" малюка. Не силуйте дитину їсти. Якщо вона день у день буде відчувати під час їди негативні емоції, це може призвести до повної втрати апетиту. Поганий апетит у дитини може бути ознакою якоїсь хвороби, і варто якомога швидше з'ясувати - якої. Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути: несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини і необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з’являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати. Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності. Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам’ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.
КОНСУЛЬТАЦІЯ. Як виховати в дитини самостійність.
Діти за своєю природою активні. Завдання дорослих - розвивати цю активність, спрямовувати її в потрібне русло, а не глушити настирливою опікою. Кому з нас не знайоме прагнення дитини до самостійності? «Я сам», - говорить малюк щоразу, коли дорослі починають натягувати на нього сорочку, панчішки, годувати його. Дорослі поспішають прийти на допомогу дитині, все зробити за неї самі. Здається, що дитина не може виконати це самостійно: не встигне, сплутає, впаде, а дорослий зробить все швидше і краще. Дитину позбавляють самостійності, підривають у неї віру у свої сили, привчають сподіватися на інших. Та й собі дорослі не полегшують роботи, якщо врахувати, скільки часу вони витрачають на обслуговування дитини. Корисніше згаяти час на те, щоб навчити дитину необхідних навичок, роблячи це наполегливо, терпляче. Звичайно, малюк не одразу набуває необхідних навичок, спочатку йому потрібна допомога дорослих. Перш за все треба створити в сім’ї необхідні умови: пристосувати до зростання дитини вішак для одягу, виділити індивідуальну полицю для зберігання предметів туалету (носових хустинок, шкарпеток), постійне і зручне місце для рушника і так далі. Без створення цих умов дитині важко ставати самостійною. Наприклад, ви вимагаєте, щоб малюк сам умивався, але кран або умивальник розташований високо від підлоги і йому важко дотягнутися до них. Проте він прагне зробити це сам - підводиться на носочки, щосили тягне ручку, а вода ллється в рукави сорочки, а на підлогу. У результаті - марно витрачені сили і незадоволення дорослих. Але для виховання самостійності у дитини потрібні не лише умови. Необхідно також правильно керувати діями малечі. Перш ніж вимагати від дитини самостійності в самообслуговуванні, її вчать дій, необхідних під час одягання, умивання, споживання їжі. Навчаючи дітей тих або інших дій, наочно демонструють спосіб їх виконання. Показ бажано проводити в повільному темпі. Якщо дитина не може одразу повторити, потрібно їй допомогти. Навчаючи дітей, враховуйте їхній досвід. Не можна, наприклад, починати вчити дитину користуватися виделкою, якщо вона ще не навчилася правильно їсти ложкою. Дуже важлива послідовність у навчанні. Так діти швидше навчаються роздягатись, ніж одягатись. Також необхідно навчити дитину доводити справу до кінця, виконувати роботу якісно. Наприклад, слід навчити не тільки знімати одяг в певній послідовності, але й вивертати кожну річ на лицьову сторону, акуратно складати, вішати її. Виховуючи самостійність, намагайтеся менше використовувати зауважень, повчання, осуд. Більше спирайтеся на заохочення й похвалу. Позитивне оцінювання дорослими дій малюка породжує у дитини інтерес, прагнення поліпшити свій результат, дає їй можливість побачити, чого вона справді навчилася, а чого їй ще потрібно навчитися. У дошкільному віці діти все повторюють за дорослими. Усе, що вони бачать - хороше і погане, - позначається на їхній поведінці. Тому, бажаючи виховати у дітей самостійність, акуратність, батько і мати мають бути прикладом для наслідування.
Корисні поради для батьків.
|
